Згадаймо про них. Про мільйони українців, вбитих голодом, тортурами та кулями більшовицької орди. Згадаймо про тих, хто був Кодом Нації, її суттю. Єдиною провиною котрих було бажання жити й працювати на своїй,Богом даній землі.
Про двічі вбитих: перший раз – коли в них забрали останні крихти хліба, й другий – коли викреслили з нашої пам’яті.
Згадаймо й про тих, хто сором’язливо опускав очі додолу, «не помічаючи» найжахливішого злочину в історії людства.
Хто й досі вважає вусатого Людожера «успЄшним менеджером».
Свічкою на підвіконні, молитвою чи бодай подумки – згадаймо про них.
Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО та Кирила ХМІЛЬОВА
